ГО "Діти війни столиці України"
Новини
Законодавство
Наші консультації
Зразки документів
Питання/Відповіді
Відгуки
Спогади
Контакти

Що посієш - те й пожнеш!

Дії антинародної влади, що довела соціально-економічну ситуацію в країні до патової, направлені на розгін мирних протестів, залякування громадян, відкриттям кримінальних проваджень "за участь у масових заворушеннях", прийняттям низки диктаторських законів, які замінено законом про амністію, а фактично законом про заручників, придушення вільнолюбивого козацького духу українців, у тому числі шляхом фізичного насильства й застосування вогнепальної зброї, спричинили ще більші хвилі протестів, що призвели до повалення диктатури президента януковича, адже обов'язок без права - це рабство.

Хай би хто і що нині не говорив, але це так, адже самовпевнені можновладці забули ще одну народну мудрість: посієш вітер - пожнеш бурю.

Люди стомилися від цинічної наруги над їх громадянськими правами, а тому буря гніву, викликана насильством та ігноруванням прав людей, змила тих, хто її спричинив.

Для чого було 30.11.2013 в жорстокий спосіб розганяти студентів та громадських діячів, адже вони мали лише інше бачення майбутнього? Для чого було вбивати людей, які не мали зброї в руках? Для чого було створювати спеціальні підрозділи, які холоднокровно прицільно вибираючи наче мішені в тирі стріляли одночасно як у протестувальників, так і в працівників міліції, адже не було жодних правових підстав для застосування вогнепальної зброї, окрім як бажання зіштовхнути громадян України між собою лише задля того, щоб новоявленому диктатору утриматися при владі? Для чого було підливати масла в полум'я, яке вже розгорілось і погасити його і нині неможливо?

Мабуть, для того, щоб залякати сотнями смертей та втопити учасників по обидві сторони барикад у крові, аби лиш залишитись царювати?

Ймовірно, бандити при владі так звикли діяти в окремо взятому регіоні й інакше через страх та злість ні думати, ні робити вже не могли.

Очевидно, їм так вдавалося раніше успішно розправитись із шахтарями, яких "поставили на коліна", залякавши усіх. Кажуть люди, що самих активних і непоступливих із "шахтарської гвардії" просто вбили (постріляти), а потім скинути у штольні шахт та спалити.

Хоч насильство, на жаль, і є невід'ємною складовою суспільно-політичних відносин, але ніколи не може бути виправданою безневинна смерть хоч однієї людини, не кажучи вже про сотні як покалічених, так і вбитих з обох сторін барикад, адже у цьому винна не стільки інша сторона, а перед усім - саме влада, яка призвела до цього.

Щоб жити краще - ні в кого права не питають.

Саме тому громадська організація "Діти війни столиці України" вимагає від парламентарів та правоохоронних органів України невідкладно за участі міжнародних експертів провести об'єктивне розслідування порушень прав людини в Україні та на підставі статуту Міжнародного кримінального суду (Римського статуту) обов'язкового притягати винних осіб до відповідальності за вчинення злочинів проти людяності.

Разом з тим ейфорія від повалення, але ще не повної перемоги диктаторського режиму, системи й менталітету, не має затьмарити розум і прагнення громадян України, а тому необхідно продовжувати боротьбу за створення громадянського суспільства, розбудову справедливої держави та обрання чесної влади. Не варто міняти лише обличчя одних злодіїв при владі на інших, - необхідно міняти систему влади. Влада має бути від людей та служити для людей. Закон як і право має бути один і для усіх.

Прикладом позитивних зрушень у суспільстві є останні вчинки Вадима Тітушко, який зрозумів свої помилки, усвідомив, що продаватись не варто, низько й підло, після чого приїздив на євромайдан та на барикадах Київщини не пропускав до Києва так званих "тітушок".

Я проти повалення будь-яких пам'ятників, але думаю, що нікому не заважали б пам'ятники вождю пролетаріату, якби не очевидна антинародна позиція та недолугі вчинки нинішніх депутатів-комуністів, які на зло (за кошти) всім буржуям разом з ними голосують? Не дарма люди кажуть: що посієш, - те й пожнеш.

Верховна Рада України 21.02.2014 року 386 голосами ухвалила закон, який передбачає повернення до певних положень Конституції в редакції 2004 року. Невже лише тривале протистояння, смерті та кров призвели до розуміння у нинішньої політичної еліти необхідності таких дій, якими фактично визнано помилки у сприянні авторитаризму, що допущені Конституційним (кишеньковим) судом України при винесенні замовного висновку у 2010 року.

ГО "Діти війни столиці України " ще в червні 2012 року було подано низку конституційних звернень щодо тлумачення Конституції України і законів України з урахуванням рішень Конституційного (кишенькового) суду України від 26.12.11 за № 20-рп/2011 у справі №1-42/2011 та від 25.01.12 за №3-рп/2012 у справі за №1-11/2012, оскільки прийняття згаданих вище рішень КСУ призвело до системного і масового порушення конституційних прав і свобод дітей війни, що полягає як у неможливості через суд відновити порушене право, так і виконати судові рішення, що набрали чинності. За минулої влади не вдалось через українські суди відновити права людей, хоча не все було марно.

Саме тому нині активісти ГО "Діти війни столиці" готують відповідні звернення щодо відміни (скасування) вказаних вище рішень КСУ, аби змінити закон про державний бюджет на 2014 рік, визнати неконституційним обмеження права постановами уряду у 2011 та 2014 роках, не обмежувати можливість відновлення права будь-якими строками, у повній мірі відновити правовий порядок й законні права дітей війни на отримання підвищення до пенсії у повному розмірі відповідно до ст. 6 чинного Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідно до практики Європейського суду з прав людини. Переконаний, що не по словах а по справах треба судити. І не лише той достойний життя і свободи, хто кожний день іде за них на бій.

То ж як почують дітей війни нині, як дотримаються Конституції України, та ставляться до своїх матерів й старшого покоління в цілому нинішні народні обранці переконаємось згодом.

Все вище викладене як частинка того, що відбувається в державі, мабуть, і є той тернистий з втратами шлях й еволюційний процес, коли приходить розуміння, коли населення стає народом, коли проростають не штучні, а справжні паростки громадянського суспільства рівноправності та соціальної справедливості.

Будьмо пильними, адже попри те, що українська земля родюча, а народ терплячий, трудолюбивий і мудрий, паростки, які не окріпли та не захищені від вітрів нових "циклонів", від кислотних, кам'яних чи свинцевих дощів, облудної брехні можуть назавжди залишитись паростками. Також варто пам'ятати, що на гребні хвилі активності в суспільстві з'являється так звана піна, яку слід розпізнати й сприймати лише як таке, що плаває зверху. Не дай боже, аби після пережитого та можливості змінити на краще, завойованої дорогою ціною - ціною здоров'я та людських життів, до влади прийшли не кращі представники українського народу.

Дай боже усім громадянам України мудрості, виваженості, толерантності в думках та вчинках, здійснити системні зміни на краще, аби хоч наші нащадки з гордістю та почуттям здорового патріотизму могли сказати: ми - українці!



Валентин Сміхун
юрист, голова ГО "Діти війни столиці України"
Полковник Об'єднаної Ради українського
та зарубіжного козацтва


«Центр Інформаційних Технологій "БРАВО" »