ГО "Діти війни столиці України"
Новини
Законодавство
Наші консультації
Зразки документів
Питання/Відповіді
Відгуки
Спогади
Контакти

Конституція - торжество права, чи лиш його декларація?

14 червня 2011 р. Верховна Рада України прийняла Закон України №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", що 15.06.2011 був підписаний Гарантом Конституції-Президентом України Віктором Януковичем та згідно з яким у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають застосовуватись у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Тобто, 252 депутати Верховної ради, цинічно попираючи Конституцію та ігноруючи преюдиціальне рішення Конституційного суду України за №26-рп/08 по справі №1-37/08, яким КСУ офіційно ще 27.11.2008 р. розтлумачив можновладцям і чиновникам попереднього уряду (і нинішнього також), що законами про державний бюджет не можна вносити зміни до чинних законів, зупиняти їх чи скасовувати, або встановлювати інше правове регулювання правовідносин, що є предметом інших Законів, все ж таки прийняли неконституційний Закон, яким делегували КМУ встановлювати підзаконним нормативним актом (постановою уряду) розмір соціальних виплат дітям війни.

Так вже було за попередньої брехливої влади, проте і нинішня повторює помилки (допускає порушення Конституції, Законів та прав громадян), адже всім відомо, що п.8 постанови КМУ від 22.05.08 за №530, якою дітям війни встановлено розмір надбавки до пенсії в сумі 49.80 грн. постановою Окружного суду м. Києва від 15.06.2009 р. по справі №2/385 визнаний незаконним. Не слід можновладцям забувати історію, бо історія забуде й за них.....

Хочу підкреслити, що, згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами, а тому державні соціальні гарантії дітям війни (підвищена пенсія), не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, що гарантовано п.п.1 та 6 ст. 92 Конституції, а ч. 3 ст. 22 Конституції України у разі прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів забороняється звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод громадян.

Думаю, сумніву, що депутати знали про порушення ними при прийнятті ЗУ №3491-VI Конституції України, немає ні в кого, адже ті ж при формуванні бюджету на 2011 р. проігнорували вимоги ст.6 чинного Закону України №2195-ІV від 18.11.04 та колективні звернення дітей війни, що були організовані за підтримки СПУ та партії дітей війни, не передбачивши у бюджеті фінансування виплати 30% надбавки у повному розмірі.

Окрім того, напередодні 70-ї річниці з дня початку Великої Вітчизняної війни почесний голова СПУ Мороз О.О. і голова ВГО "Допомога дітям війни" Пачевський А.М. звернулись до Президента України з відкритим листом, у якому просили висловити свою позицію і ставлення щодо загальнодержавної проблеми порушення прав дітей війни як Гарантом Конституції, на що останній 16.06.2011 року підписав ще один неконституційний закон, що знову порушує права дітей війни.

Якою буде постанова КМУ не відомо, але всім дітям війни хочеться сподіватись, що уряд не скасує і без того мізерну надбавку, а виконає обіцянки Президента, який 9 травня 2011 року публічно запевнив, що дітям війни будуть доплачувати надбавку в розмірі майже 80 грн. замість існуючої в розмірі 49.80 грн., адже ЗУ №3491-VI від 14.06.11 видатки на соціальні ініціативи збільшено на 2,3 млрд. грн.

За такого розміру надбавки (в кращому випадку), разом з тим, це буде від належної за законом суми лише третина, а решту в сумі 150 гривень, попри протидію і перешкоди необхідно у держави відвойовувати і надалі.

Хочу звернути увагу на те, що прийняття можновладцями цього закону, це лиш завуальована прикраса того лиходійства, що за цим буде. Зокрема, раніше черговим проявом вдаваної турботи було внесення на розгляд до Верховної ради законопроекту №7562 "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що, ймовірно, ближчим часом буде прийнятий більшістю, яким можновладці фактично позбавлять передбаченого чинними Законами соціального захисту майже 17 категорій громадян України, оскільки, всупереч Конституції України, кабінет міністрів своїми постановами буде визначати їх розмір чи порядок виплат за судовими рішенням соціально незахищеним громадянам, а Пенсійний фонд буде вирішувати коли, кому та скільки виплатити коштів при виконанні судового рішення. То ж громадянам, які добились відновлення порушеного права через судове рішення, буде встановлено ще одна перешкода під гаслом - гарантії держави щодо виконання судових рішень, адже без участі державної виконавчої служби, начеб то, будуть (не будуть!) виконуватись боржником.... Не дарма кажуть люди, що всі погані справи робляться, як правило, під благими намірами....

Обов'язок держави (депутатів та державних службовців) діяти в межах Конституції та Законів, а не створювати нові перешкоди, на які нинішня влада не краща попередньої. Ніхто з можновладців, суддів і чиновників не зможе заперечити, що права дітей війни порушуються, що Закон і Конституція на боці громадян, проте переважну більшість судових рішень абсолютно безпідставно оскаржується управліннями ПФУ до судів апеляційної інстанцій лиш для того, щоб відстрочити набрання чинності судовими рішеннями, а значить - відтермінувати виплату згідно судового рішення заборгованих державою грошей. І вся судова система та чиновники УПФУ в цьому напрямку співпрацюють спільно як один механізм, а в цілому - проти людей. В судах грубо попираються преюдиціальні рішення Конституційного суду України, норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого лише після тривалої судової тяганини (бездіяльності) приймаються половинчасті рішення. А часом і державна виконавча служба та управління ПФУ дозволяють зволікання з виконанням судового рішення. То ж скільки ще діти війни зможуть терпіти обман і хамство, замість заслуженої турботи та шани, поваги людської гідності? Можновладці не розуміють (не хочуть розуміти), що авторитет влади як і зріле суспільство насправді визначається не декларованою (удаваною), а щоденною і реальною турботою про громадян, суворим дотримання їх прав та виконанням законів.

Це нормально і нічого дивного, адже нікому в нинішньому парламенті направити до Конституційного суду України конституційні подання (про визнання неконституційним певних положень ЗУ №2453-VI від 07.07.10, яким дітям війни встановлено обмеження в 6 місяців для звернення до суду, чи п. 7 ЗУ №3491-VI від 14.06.11, яким протиправно встановлюється інше правове регулювання, ніж передбачено ЗУ №2195-ІV від 18.11.04) - там справжніх захисників дітей війни немає, але те, що окремі положення ще неприйнятої постанови уряду, згодом будуть в судовому порядку визнані незаконними і скасовані, сумнівів не має.

Не можна приймати неконституційні закони чи постанови, адже протиправність дій і несправедливість до соціально незахищених громадян є загрозою для всіх.

Разом з тим, є приклади справжньої щоденної боротьби за конституційні права дітей війни - громадян, які не на словах, а конкретними справами доводять активісти Соціалістичної партії України, партії дітей війни та ВГО "Допомога дітям війни".

Напередодні під час та після святкування дня Конституції України завжди є риторичним і актуальним питання, - Конституція є торжеством прав людини, чи лиш їх декларацією на папері? На мою думку, було б свято справжнє, а не удаване тоді, коли всі права і свободи гарантувались та повністю виконувались, а не обмежувались чи порушувались....

Наступне запитання логічне - чому "тібіпки", "лавриновичі", "литвинці", "симоненківці" чи інші пройдисвіти, хто порушує, чи дозволяє порушувати права людей, нині при владі? На це запитання мають дати відповідь самі люди, чиї права порушуються, аби у наступному парламенті та уряді не було ні таких, ні "тимошенківців", а були справжні захисники Конституції, прав та свобод громадян.

І ще для роздумів, чому ми так живемо.... Судять за адміністративні правопорушення, засуджують за кримінальні злочини, а коли ж нарешті суспільство стане справжнім і буде справедливо судити за порушення прав людини і основного закону в державі - Конституції України? Невже і нинішні грубі порушення можновладцями Конституції та прав громадян не зазнають бодай людського осуду?



Валентин Сміхун


«Центр Інформаційних Технологій "БРАВО" »