ГО "Діти війни столиці України"
Новини
Законодавство
Наші консультації
Зразки документів
Питання/Відповіді
Відгуки
Спогади
Контакти
Гаранту Конституції-
Президенту України
вул. Банкова, 11
м.Київ, 01008
КОПІЇ:                                          
Голові ВР України
вул. Грушевського, 5
м. Київ, 01008
Прем'єр-міністру України
вул. Грушевського, 12/2
м. Київ, 01008
Міністру юстиції України
вул. Городецького, 13
м. Київ, 01001
Міністру праці і соціальної політики
вул. Грушевського, 12/2
м.Київ, 01008
Міністру фінансів України
вул. Грушевського, 12/2
м.Київ, 01008
Голові правління ПФУ
вул. Бастіонна, 9
м.Київ, 01601
Генеральному прокурору України
вул. Різницька, 13/15
м.Київ, 01011
Уповноваженому Верховної Ради
України з прав людини
вул. Інститутська, 21/8
м. Київ, 01008
Засобам масової інформації


від мешканців Дніпровського району м. Києва
що мають заслужений та гіркий статус дітей війни

КОЛЕКТИВНЕ ЗВЕРНЕННЯ

м. Київ                                                             15 листопада 2010 р.

Звертаємось до Вас із наболілим, як батьки звертаються до вихованої, доброї, чуйної, слухняної та розумної дитини.

Будь-ласка, - майте терпіння та вислухайте нас, адже це Ви нині бідкаєтесь, що у молоді відсутня активна громадянська позиція, духовність і патріотизм. Та ж явна причина криється у вихованні та поведінці зачерствілих можновладців, оскільки молодь бачить інше життя, проте не повинна виховуватись на негативному відношенні влади до живих простих людей, чий складний життєвий шлях і заслуги перед суспільством та прийдешніми поколіннями недооцінювати не можна.

Ми, діти війни, як передостання і найморальніша частина нинішнього суспільства, маємо що сказати, та, завдячуючи такій можливості, приймемо активну участь вихованні молодших поколінь. Надіємось, що цей колективний справедливий лист плідно слугуватиме створенню монолітної нації й пробудженню справді свідомого громадянського суспільства.

Нещодавно, у жовтні поточного року один із високих урядовців на запитання, чому пенсійний фонд дітям війни не виплачує 30% надбавку до пенсії, що визначена ст.6 Закону України №2195-ІV від 18.11.04 "Про соціальний захист дітей війни", повідомив, що доплата здійснюється частково, а повна лише за рішеннями судів. При цьому він підкреслив, що статус "дитина війни" не є заслуга перед Батьківщиною....

Прикро й боляче чути такі слова від представників як попередньої так нинішньої влади, але мовчати не будемо.

Можливо, на думку таких пихатих чиновників, перед нинішньою буржуазно-олігархічною країною дикого капіталізму і не має в дітей війни заслуг, бо ми будували справедливе суспільство і не думали, що прийдуть ось такі зарозумілі словоблуди і будуть нехтувати нашою присутністю взагалі.

Не дивно, адже народна мудрість говорить - щоб людина зрозуміла ціль й призначення життя їй необхідно пройти його дорогами війни, біди, злиднів, нещастя, холоду і голоду... Нинішні чиновники нічого цього не знають, а порох нюхали лише на полюванні (як пан Лозинський), то чи мають вони право судити про такі речі, про життя людей...

Ми хочемо нагадати тим, хто не знає чи сумнівається:

Це ми, діти війни, пережили лихоліття, страшенну бідність, розруху, холод і голод але своє втрачене дитинство, молодість та здоров'я віддали державі, якою пишались та, як справжні й достойні сини і дочки, були та є гордістю Вітчизни. Це ми чергували на дахах будинків, звідки під час бомбардувань, ризикуючи життям, скидали запалювальні бомби, разом з дорослими зводили укріплення та рили окопи для оборони міст. Це ми на рівні з дорослими або замість них важко працювали в сільському господарстві, на оборонних заводах та фабриках, де важкими трудовими днями й ночами в тилу кували Перемогу та все можливе і не можливе робили своїми дитячими ручками задля неї. Це ми були донорами для окупантів, зв'язківцями, вухами та очима для підпільників і партизанів. Це дівчатка своїми маленькими руками допомагали в шпиталях прати та скручувати бинти, при світлі не кришталевих світильників а каганців чи свічках в'язали шкарпетки та носки для воїнів, шили кисети, куди вкладали записки на зразок: "Дорогий воїн! Бий фашистів і повертайся з перемогою", що давало бійцям більше сили та мужності.

Малолітні хлопчики пасли худобу, збирали лікарські рослини, годували листям шовковиць шовкопрядів, а трохи старші разом з матерями орали землю, де вирощували хліб, коксагиз, чумизу, що було необхідно для Батьківщини, проте вкрай небезпечно на полях недавніх минулих боїв, на яких залишалось безліч смертельних предметів. Це ми досі пам'ятаємо, як ходити босоніж, які на смак лобода і акація та які завжди були мозолисті й потріскані роботящі руки наших мам, на відміну від рук нинішніх наманікюрених балакунів.

Це ми мали таке важке та недитяче дитинство, проте вижили і дожились....

Помиляєтесь. Не треба видавати бажане за дійсне, бо є в нас і інші заслуги, адже це ми після війни розбирали руїни міст і сіл, відновлювали зруйноване повоєнне господарство, будували суспільство, державу та навіть ті приміщення, в яких засідають нинішні можновладці. Це не ви, а ми складали цеглину до цеглини, щоб відбудувати чи побудувати заводи, фабрики, ферми, шахти, електростанції, лікарні, школи, будинки, мости, дороги, міста і села....

А ж нині виявилось, що ми не маємо ніяких заслуг перед Вами, а маємо право тільки на злиденну, нужденну соціально незахищену старість..... Нам не звикати - не мали справжнього дитинства, важко пропрацювали весь вік та тяжко живемо нині. Це ми, а не ви зводимо кінці з кінцями, а грошей при нинішніх цінах ледь вистачає на ліки та необхідні продукти. Саме так держава злодійськими руками олігархів відібрала належне нам та їх брехливими вустами намагається нас попрікати, що ми, діти війни, не маємо ніяких заслуг перед нашою (мабуть, їх) державою? Не бажаємо Вам такого відношення, коли Ви доживете до наших років, але хочеться щоб Ви нарешті зрозуміли хто ми та як нам... Саме відношення до простих людей є визначальним критерієм цивілізованої держави, а в Україні - ознакою його деградації та аморальності.

Це вже Ви, а не ми, "прихватизували" те, що ми створили та побудували, та користуєтесь нашими плодами на свій власний розсуд. Це ви, а не ми, шикуєте, відпочиваєте в заморських країнах, керуєте шикарним автомобілями, на відміну від нас - дітей війни, отримуєте величезні зарплатні , а дехто вже й пенсії. Дійсно - ситий голодного не зрозуміє, а тому це ви, в порушення законів та Конституції України, самостійно визначаєте внутрішню політику стосовно соціально незахищених людей та людей праці, яким хочете збільшити робочий час та зменшити зарплатню. Ви ж про себе не забудьте.... Думаєте, за кредит МВФ продасте все та нас разом іноземним буржуями і на цьому здихаєтесь проблем, придбавши хатинку десь за кордоном? То це така ваша любов до Батьківщини і заслуга перед суспільством?

Пам'ятайте, той хто перекреслює чи недооцінює історію свого народу, той перекреслює своє майбутнє.

Разом з тим діти війни - це нині старенькі, але добрі чесні та скромні люди, які не обізнані в юриспруденції, але завдяки Вам, вашій байдужості та зверхності, приходиться відстоювати своє право на життя в судах, де з нас знущаються та нас ненавидять, а в пенсійних управляннях дурять та недоплачують навіть нараховані пенсії.

Хочемо дізнатись та зрозуміти, чому на найвищому державному рівні найвищими посадовими особами України порушується право дітей війни на надбавку до пенсії, що визначене чинним Законом та гарантоване Конституцією? Чи буде передбачено бюджетне фінансування виплати у повному розмірі надбавки дітям війни у наступному 2011 році?

Нині чиновники з насмішкою стверджують, що навіть такої частини надбавки в розмірі 49 грн. вже виплачувати не будуть, оскільки вона передбачена пунктом 8 постанови КМУ від 22.05.08 за №530, який постановою Окружного суду м. Києва від 15.06.2009 р. по справі №2/385 визнано незаконним.

Звертаємось до Вас так, як до своїх дітей, оскільки саме сьогодні ми, діти війни, потребуємо соціального захисту, гідні належної підтримки з боку держави та поваги й розуміння від молодших поколінь. Невиконання вимог дітей війни викличе не лише соціальне невдоволення чи мовчазний протест, а призведе до більш радикальних заходів впливу, що, без сумніву, вкриє ганьбою українське суспільство завдяки діями нинішньої влади зокрема.



Саме тому ми, діти війни, ВИМАГАЄМО:

1. Не скасовувати соціальні надбавки дітям війни, а належним чином та у повному обсязі виконувати зобов'язання (соціальні гарантії) держави, чинне законодавство та Конституцію України.

2. Не змушуйте дітей війни ходити по судах. Закладіть у бюджет наступного року належне фінансування для повної виплати дітям війни 30% надбавки до пенсії згідно статей 6 та 7 Закону України №2195-ІV від 18.11.04 "Про соціальний захист дітей війни".


15 листопада 2010 року

Діти війни Дніпровського району м. Києва:


«Центр Інформаційних Технологій "БРАВО" »