ГО "Діти війни столиці України"
Новини
Законодавство
Наші консультації
Зразки документів
Питання/Відповіді
Відгуки
Спогади
Контакти

Діти війни й далі воюють.
(Візьмемось за руки, товариші, щоб не пропасти поодинці…)

Пройшов цілий тиждень з часу як Конституційний Суд України 14.09.2010 р. оприлюднив прийняте 9 вересня 2010 року рішення за № 19-рп/2010 по справі №1-40/2010, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року № 1691-VI чим повернув дітей війни з цивільних знову в адміністративні суди. Нічого дивного не сталось. Все, наче б то, правильно, аби не як завжди, коли влада декларує одне, а робить інше, але все проти власного народу. Чому?

А тому що це підтверджує короткий екскурс в деталях та хронології історія боротьби дітей війни (чорнобильців, батьків новонароджених, учасників війни) за свої законні права, коли пани-депутати, наче граючи в піжмурки, ховають від громадян можливість відновлення права то в одному то в іншому суді.

Після відомих рішеннь Конституційного суду України за №6рп/2007 від 09.07.07 по справі №1-29/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.08 по справі №1-28/2008 яким суду визнав неконституційні бюджетні закони Верховної ради України на 2007 й 2008 роки (про призупинення дії ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", або внесення до неї змін), депутати від фракції БЮТ (Шустік та Швець) внесли до Верховної ради України законопроект №808-VI про зміну підсудності розгляду таких справ, що поспішно був прийнятий Верховною радою України й 25.12.08 підписаний В.Ющенком. Внаслідок такої законотворчості величезна кількість поданих позовів, провадження по яких відкрито не було, окружними судами направлялись чи до місцевих як адміністративних, чи майже протягом шести місяців повертались дітям війни без розгляду.

Більше року місцеві суди як адміністративні розглядали справи дітей війни та виносили постанови про часткове задоволення позовів, які за вказівками можновладців в обов'язковому порядку оскаржувались районними управліннями пенсійного фонду до апеляційних адміністративних судів. Проте апеляційні адміністративні суди протягом майже року накопичували справи та затягували з їх розглядом, оскільки рішення (постанова чи ухвала) суду апеляційної інстанції набирала чинності з дня його проголошення, що давало б можливість одержати виконавчий лист, пред'явити його до виконання для нарахування та виплати грошей у примусовому порядку, чого зовсім не хотіла Ю.Тимошенко та чиновники її уряду. Таким чином, у Київському апеляційному адміністративному суді зокрема, зібралось понад 80 000 справ.

Пояснення, чому в апеляційних адміністративних та вже й цивільних судах накопичували та майже не розглядали справи дітей війни виявилось доволі просте - чекали від парламенту чергової зміни підсудності, що надавало підстави передати справи з одного апеляційного суду до іншого.

Для цього вибрали механізм майже аналогічний попередньому. І знову депутат від БЮТ (Портнов) та від Партії регіонів (Лавринович) є авторами законопроекту N1691-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", який був прийнятий парламентом 18.02.10, на підставі якого з березня 2010 р. справи дітей війни розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Я майже не маю сумнів у тому, що депутати знали про неконституційність закону, а щоб розвіяти сумніви у інших наведу наступне. Крім того, що зміна підсудності мала викликати повернення справ без розгляду та знову плутанину в судах, адже тисячі справ мали бути передані з апеляційних адміністративних судів в апеляційні цивільні, влада (депутати) взяла тайм-аут, щоб підготувати дітям війни ще ряд перешкод та нюансів без знання яких добитись правди навіть у суді буде доволі складно.

Такий задум проти фактично соціально незахищених людей було втілено через Верховну раду України, яка 07.07.2010 прийняла Закон України за № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", чим внесла зміни до Кодексу адміністративного судочинства, згідно яких дітей війни знову обмежили в строках позовної давності при зобов'язанні управлінь ПФУ через судове рішення нарахувати та виплати надбавку до пенсії лише за шість місяців. Від тепер, згідно ч.2 ст. 99 КАСУ, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав.

Ще одну перешкоду для дітей війни Верховна рада України створила 13.03.2010 р. шляхом прийняття законопроекту, що передбачає створення при пенсійному фонді апеляційної комісії. Таким чином, дітям війни після звернення до районних пенсійних управлінь в разі незгоди з їх рішенням (відмовою у виплаті 30% надбавки) прийдеться звернутись до апеляційної комісії при Пенсійному фонді України, а лиш потім до суду. Саме для реалізації такої собі тяганини Верховна рада 07.07.2010 прийняла закон за №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", яким внесла зміни до частин 4 і 5 ст. 99 КАСУ, згідно яких для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Саме так нинішні можновладці "постарались" та створили нові перешкоди дітям війни як формальні підстави для того щоб суд залишив справу без розгляду через недотриманням позивачем процесуальних строків

Ймовірно, саме тому дата завершення Конституційним судом усного слухання по справі №1-40/2010, яку можна було розглянути за 1 місяць, а не розтягувати з її вирішенням протягом шести місяців, майже співпало з прийняттям Законом №2453 змін до законодавства, не зважаючи на колективне звернення партії дітей війни, треба, мабуть комусь, було відтягнути з прийняттям рішення, щоб люди перестали вірити у позитивний результат боротьби за свої права.

Хочу звернути увагу на те, що Законом України від 07.07.10 за № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (ще до рішення Конституційного суду від 09.09.10) частину першу ст. 18 КАСУ доповнено пунктом 4, на підставі чого, починаючи з 01.01.2011 р., місцевим судам як адміністративним підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат. Виникає питання про наявність у нинішньої влади вільного часу та здорового глузду на те щоб 18.02.2010 р. змінити підсудність справ дітей війни з адміністративної на цивільну, а вже 07.07.2010 р. з цивільної знову на адміністративну? Цими діями все сказано - яка Верховна рада та що і як вона насправді робить для захисту прав дітей війни.

Враховуючи положення законодавства та рішення КСУ від 09.09.10 сьогодні всі цивільні апеляційні суди, що раніше отримали справи дітей війни з апеляційних адміністративних судів, знову повертають всі справи до апеляційних адміністративних для розгляду вже в порядку адміністративного судочинства. І це все завдяки депутатам, що справами дітей війни суди влаштували такий собі пінг-понг. Проте разом ми й цю перешкоду подолаємо, адже обізнаний - значить озброєний.

А може, простіше було б не змінювати законодавство, а просто виконувати закон та виплачувати дітям війни гроші? Це Вам, люди добрі, вирішувати, вибирати….

Роль КСУ нині використана як громовідвід , - а що, ми, депутати і чиновники, тут ні до чого, адже всі митарства дітей війни завдяки рішенням КСУ! Це зовсім не так, бо нині неконституційні закони про призупинення дії ст. 6, внесення до неї змін, регулювання виплати під нормативним актом, або щорічна, а той двічі на рік зміна підсудності є лише результатом протиправної діяльності депутатів Верховної ради України.

Неймовірно погано для народу країни та демократії в цілому, коли влада Конституційний суд, рішення якого є преюдиціальні та оскарженню не підлягають, використовує як механізм для досягнення своїх інтересів та цілей…

Очевидно є те що причиною негараздів у владі - помаранчевої (Ющенко-Тимошенко) чи біло-голубої (Януковича) є суб'єктивні фактори, а не юридичні чинники , оскільки можновладці все робили та роблять, аби чинний закон "Про соціальний захист дітей війни" не виконувати, а дітям війни не виплачувати у повному розмірі такі необхідні простим людям грошові кошти.

Але й тут нічого дивного, бо саме така поведінка є сутністю буржуазної влади - не дати, відібрати, позбавити….. Очевидно й інше - за порушення законів існує відповідальність, а за порушення основного закону - Конституції України, її не має. Проте ця Верховна рада не спроможна прийняти такі, що через порушення Конституції з боку нинішніх панів-депутатів їх же і судили.

Саме тоді за активної громадянської позиції людей було б набагато менше порушень з боку представників як законодавчої так і виконавчої влади законних прав простих громадян. Чи не така справедлива влада має бути в нашій країні?

Ще раз хочу повідомити, що внаслідок такої "чудотворчості" депутатів, починаючи з 09.09.10 цивільні суди перестали слухати справи та стали відмовляти у відкритті провадження по справі або закривати провадження по яких було відкрито, не приймаючи рішення про повернення сплачених судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В такому випадку слід звертатись з відповідною заявою до суду про винесення відповідної ухвали та повернення квитанцій, з якими необхідно йти до територіальних управлінь держказначейства для перерахування позивачам відповідних коштів.

В деяких регіонах нині управління ПФУ не подають скарги на рішення судів по справах дітей війни, що викликане лише бажанням сподобатись виборцям із числа дітей війни, які борються в судах за свої права, та привернути їх на свою сторону. Переконаний, що це тимчасове явище (до виборів), але дійсно було б непогано, аби влада, визнаючи незаконність своїх дій, враховуючи положення Конституції, Закону та рішень Конституційного суду, перестала оскаржувала судові рішення на користь дітей війни. Ми маємо використовувати будь-які засоби, щоб люди мали можливість отримати належні їм за законом гроші.

Сьогодні вже йде збір підписів під відкритим зверненням до керівництва держави з клопотанням зобов'язати управлінням ПФУ виконувати Закон та не подавати апеляційні скарги, а після прийняттям судом першої інстанції негайно у добровільному порядку приступали до їх виконання.

Думаю, що перспектив такого позитивного вирішення мало, адже з прийняттям нових положень в КАСУ сьогодні влада опрацьовує можливість використання для розгляду справ дітей війни скорочене провадження. Ця нова норма чудово б діяла у правовій державі, але я сумніваюсь що України до таких має відношення. Мій сумнів викликаний ще й тим, що після скороченого провадження рішення апеляційного суду оскарженню не підлягає. Нині декілька свідомих киян із числа дітей війни, що мають справжню громадянську гідність, вже звернулись до Європейського суду з прав людини з позовом до держави України для поновлення своїх законних прав та інтересів. Проте, якщо рішення суду в скороченому провадженні буде незаконним, то люди втратять можливість звертатись до вищого спеціалізованого суду в Україні з касаційною скаргою, а також до Європейського суду з прав людини. В нашій країні це можна розцінювати як чергову хитрість депутатів, які знову приймають положення, що є неконституційними та обмежують людей у використанні всіх можливих засобів для захисту порушених прав.

Не можна вірити авантюристам, які нині рвуться до влади ("тігіпкам", "симоненкам" "яценюкам"), що завжди прислужували будь-якій владі, а нині, хочуть щоб ми з вами повірили у те, що вони доросли до самостійності, а ми їх, як альтернативу, зобов'язані обрати. Буржуї ніколи не поділяться з народом, а їх поведінка вмотивована тим, щоб зайняти краще місце під сонцем та проштовхатись якомога ближче до владного корита задля власної вигоди та наживи.

То ж людям, які поділяють соціалістичні (соціальні) погляди слід подумати, чи варто голосувати за представників буржуазії, чи нинішніх комуністів, які усім їм прислужують? Такі переслідують лише власні інтереси - інтереси капіталу, який привик за все платити та змушує це робити з лихвою інших ще й за нього тих, хто до нього відношення не має.

Серед людей небагато дурнів, але не дарма кажуть, що й на мудрому чорт на гору їздить. Чи, може, правда, коли кажуть: лише на годину розуму не стало, а навік у дурні потрапив.

Може давайте осмислено й мудро об'єднуватись навколо тих, хто не словами а справами мовчки, але щиро й самовіддано допомагає людям у захисті їх прав та інтересів?

Мене за мою тверду позицію щодо захисту прав дітей війни можна звинувачувати у відсутності державницького мислення чи меркантильності, адже це моя мама, яка має статус дитини війни, саме через війну залишилась сиротою, виросла у дитячому будинку, прожила важке трудове життя а нині внаслідок важкої праці з раннього дитинства прикута до ліжка. Нехай про це судять люди, а не чиновники. Але я про інше. Про те, що держава України, яка взяла на себе зобов'язання щодо виплати соціальний допомоги дітям війни повинна їх безумовно виконувати, а тому, як і раніше переконаний - саме тепер діти війни потребують справжнього, а не декларованого соціального захисту та належної підтримки з боку держави, поваги й розуміння з боку молодших поколінь.



Валентин Сміхун
другий секретар Київської міської ПО
партії "Дітей війни"


«Центр Інформаційних Технологій "БРАВО" »