ГО "Діти війни столиці України"
Новини
Законодавство
Наші консультації
Зразки документів
Питання/Відповіді
Відгуки
Спогади
Контакти

ДІТИ ВІЙНИ ЗВЕРНУЛИСЬ ДО КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

У загальному розумінні демократія означає владу народу, проте нинішня Верховна рада України приймає Закони, що чомусь суперечить таким постулатам та порушують права та інтересам громадян.

Зокрема, Законом № 1691-VI від 18.02.2010 р. для соціально незахищених громадян, якими є діти війни, суттєво ускладнено можливості доступу до правосуддя через обов'язок сплачувати значні суми судових витрат - державного мита та оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, яке в адміністративному судочинстві не оплачується. То ж при розгляді цієї категорії справ у цивільному судочинстві дитина війни є фактично беззахисною, оскільки наділена справжніми владними повноваженнями сторона може тепер і не надавати необхідних документів та інших матеріалів, що засвідчують порушення нею прав чи законних інтересів громадянина у сфері соціального забезпечення.

Таким чином, у зв'язку з прийняттям Верховною радою України шостого скликання такого закону допущено суттєве звуження існуючого обсягу права громадян України на судовий захист гарантій своїх правових можливостей, зокрема дітей війни, адже положення прийнятого нею 18.02.2010 р. Закону №1691-VI суперечать ряду основоположних норм Конституції України, а саме:
- частині 2 ст. 22 (про недопустимість при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини й громадянина)
- частині 2 ст. 24 (про неприпустимість обмеження прав особи за ознаками матеріального і соціального стану);
- частин 1 та 2 ст. 55 (щодо захисту прав і свобод судом, гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб);
- ст. 64, (згідно з якої конституційні права не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Основним Законом, неприпустимість обмеження права на судовий захист навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану).

У зв'язку з цим Пленум Верховного суду України 19.03.2010 р. прийняв постанову про звернення до Конституційного суду України за роз'ясненнями, чи положення такого закону відповідають вимогам Конституції України. Пленум ВСУ просив Конституційний Суд України визнати провадження за таким конституційним поданням невідкладним і розглянути його в межах одного місяця, що визначено частині другій статті 57 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Оскільки завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України, а його діяльність ґрунтується на принципах верховенства права, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих рішень, Всеукраїнська партія "Дітей війни" в особі голови партії А.М. Пачевського та група дітей війни, кому не байдуже майбуття, направили колективне звернення до колегії Конституційного суду України, в якому переконливо просять невідкладно та позачергово розглянути подання Пленуму Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року за № 1691-VI та надати відповідні роз'яснення.

Разом з тим діти війни просили суддів звернути належну увагу, що діти війни - це нині старенькі, але добрі чесні та скромні люди, які не обізнані в юриспруденції. Проте це вони пережили лихоліття, страшенну бідність, холод і голод але своє втрачене дитинство, молодість та здоров'я віддали державі, якою пишались та, як справжні й достойні сини і дочки, були та є гордістю Вітчизни. Це вони чергували на дахах будинків, звідки під час бомбардувань, ризикуючи життям, скидали запалювальні бомби, разом з дорослими зводили укріплення та рили окопи для оборони міст. Це вони на рівні з дорослими або замість них важко працювали в сільському господарстві, на оборонних заводах та фабриках, де в тилу кували Перемогу та все можливе і не можливе робили своїми дитячими ручками задля неї. Це вони були донорами для окупантів, зв'язківцями, вухами та очима для підпільників і партизанів. Це вони після війни розбирали руїни міст і сіл, відновлювали зруйноване повоєнне господарство, будували суспільство, державу та навіть ті приміщення, в яких нині засідають можновладці. Саме тому сьогодні діти війни потребують соціального захисту, гідні належної підтримки з боку держави та поваги й розуміння від молодших поколінь.

У разі залишення звернення без належного реагування діти війни вийдуть до Конституційного суду України на акцію протесту з аналогічними вимогами.

Вже можна майже з впевненістю стверджувати, що черговим проявом ігнорування нинішньою Верховною радою прав та інтересів простих людей є Закон №6000, в якому, попри чисельні колективні звернення партії дітей війни до найвищих державних органів та посадових осіб, уряд та народні обранці все ж забули та обійшли дітей війни при формуванні та затвердженні державного бюджету на 2010 р., оскільки не передбачили у ньому виплати 30% надбавки до пенсії у повному розмірі. Саме так можна розцінювати надання права Кабінету міністрів України у 2010 р. встановлювати розміри соціальних виплат, що явно суперечить положенням Конституції України.

Така оцінка була надана рішенням Конституційного суду України №26-рп/2008 від 27.11.08 по справі №1-37/08, яким суд офіційно розтлумачено уряду, що законами про державний бюджет не можна вносити зміни до чинних законів, зупиняти їх чи скасовувати, або встановлювати інше правове регулювання правовідносин (наприклад - Постановою КМ), які є предметом інших законів, адже держава не може відмовлятись від фінансових зобов'язань по забезпеченню прав людини, скасовувати їх чи обмежувати.



Віктор Мельник
Валентин Сміхун


«Центр Інформаційних Технологій "БРАВО" »